Анотація

Кажуть, що історію пишуть переможці… З одного боку це так, але потрібно дивитись правді в очі, а не просто перечитувати історію, яка викривлена, перебільшена чи просто написана по іншому. Історія - це не просто документальні дані чи теорії – це правда, яка проаналізована різними істориками і має чітке визначення своєї сутності, вона є основою вчення про минулі події, з розвитку людства у певний час.
 В першій половині XX ст. німецька держава двічі спробувала реалізувати план всесвітнього панування – в обох випадках безуспішно. 20-30-ті роки минулого століття таким чином були особливо відповідальними для світового співтовариства, оскільки перед ним стояло визначальне завдання, що полягало у перетворенні Німеччини у ,,мирну" державу, однак було створено сприятливі умови для зародження та розвитку нацистського режиму ,,Третього Рейху”.
При цьому центральним інститутом, що призвів до встановлення в Німеччині нового нацистського режиму була Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (Natlonalsozlallstische Deutsche Arbeiterpartei, НСДАП), що використовуючи недоліки в управлінні післявоєнної Німеччини, зуміла встановити свою абсолютну гегемонію в державі, встановити режим терору та залякування, що визначило історію не лише німецького, але і всіх інших народів Європи.
  Слід зазначити, що належний аналіз будь-яких подій не повинен обмежуватись характеристикою їх змісту, а передбачати аналіз  їх передумов. Тому  в головній частині даної роботи також встановлюються передумови створення  та зростання сили Націонал-соціалістська робітнича партія Німеччини.

Гітлер - югенд

Контроль над масовою свідомістю здійснювався і через тотальне охоплення населення нацистськими організаціями й політичними кампаніями. Німецький трудовий фронт об'єднував 23 млн. чоловік, до молодіжної організації "Гітлер-югенд" належало більше 8 млн. Членство в них було обов'язковим. Крім того, існували різні націонал-соціалістські союзи, що об'єднували людей за професіями, нахилами, захопленнями тощо. Всі вони повинні були відвідувати мітинги і збори, брати участь у масових заходах. Відхилення від всього цього було доказом незгоди і дозволяло цілеспрямовано боротися з його проявами.

Промислова машина

Завод з виготовлення Sturmgeschütz III (1943)

Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього всі підприємці були об'єднані в галузеві картелі та підпорядковані Імперському міністру господарства. Коли в 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості, уповноваженим по реалізації цього плану було призначено Г.Герінга. Створене ним відомство взяло під контроль всю економіку країни. Держава стала безпосереднім володарем багатьох підприємств, що були конфісковані в більшості випадків у євреїв в ході "аріїзації" промисловості. Так, на заводах державного концерну "Герман Герінг" було зайнято 600 тис. чоловік і виплавлялось 7,29 млн. т сталі.

Зогони СС

Офіцери СС у Маутхаузені. 1941 р.

«Ва́ффен-СС» (нім. Waffen-SS — «війська СС») — відомі бойові формування СС, що виникли на основі так званих «політичних частин» і зондеркоманд СС, спочатку називалася «Війська у розпорядженні СС» і яка суттєво перетворилася у поліетнічну та мультинаціональну військову силу нацистської Німеччини. Слід відрізняти від «Загальні СС» (Альгемайне СС) (нім. Allgemeine SS)